Антон, 55 - 5 мая 2011 17:57

Хто ти, мною не покорена ,царице мого серця ? Посередниця пекла чи раю ? Ангел чи диявол ? Мій творець чи мій руйнівник ? Вогонь чи крига ?…
То звабливо утаємничена ,велично прекрасна і нестримно бажана ,то мною зненавиджена і засуджена на забуття , ти – скрізь , в усьому , повсякчас . Чаклунським танцем Есмеральди ти кружляєш у моїх мріях , пристрасті , бажаннях….
Хочу я того чи ні , але ти- і прірва , і місток між мною і всесвітом.
Ти – всепоглинаючий шал моєї розкриленості і нестримна лавина спопеляючої зневіри.
Небо щедро обдарувало тебе магічною силою – Жіночністю. І ти , земна і грішна ,витончено користєшся нею ,обеззброюючи озброєне жагучою пристрастю Адамове плем’я . Це - твоє знамено ,твій меч і твій пензель . Карай і твори . І кидай у прірву відмови .Утверджуйся. Це –твоє право Жінки без права нехтувати ним… .
Я пориваюся до тебе , прагну силою кохання і в ім ’я кохання сячгнути висот самоутвердження , і тим покорити тебе ,моя царице . Тільки не зневаж мене категоричним “ Ні ” .
….. Спраглий ,я упокоренно схиляю голову на твоє тендітне стосиле плече , потребуючий прихистку , розради й порятунку. І моє серце сповідується ,довірившись мудрості й прощенню твого всерозуміючого мрвчання ….

• 
• 
•