Антон, 55 - 27 октября 2011 18:56

Як важко підніматися з колін !
Ще важче з пам’яті зітерти…
Цей страх,
ця ницість,
як собаки злі ,
готові й душу на щматки роздерти ,
а треба встати !
Важко встаємо …
Ця клятва нерішучість –
остогидла !
Чого ждемо ?
Щоб знову нас в ярмо?
Щоб знову нами гейкали ,
як бидлом ?!
На ноги !
Всі !
Прийшов наш Благовіст !
Такого шансу –
більше не буде.зроду.
ЯКИЙ КРАСИВИЙ ТИ НА ПОВНИЙ ЗРІСТ,
мій зболений ,
принижений НАРДЕ !

• 
• 
•